Аналітичний документ «Як уряду України розбудувати державну політику у сфері е-торгівлі»

13 Березня 2018
Натисніть на зображення, щоб відкрити аналітичний документ

Е-комерція — галузь, яка найшвидше зростає і миттєво реагує на найостанніші тенденції та виклики завдяки застосуванню ІКТ і цифровим ринкам, тому потребує постійного моніторингу та заходів регулювання з боку державних органів.

Прогноз обсягів світового ринку е-комерції у 2017 р. — $1,9 трлн., а в 2019 р. — $2,3 трлн. Темпи зростання інтернет-користувачів — 7-8% на рік. За даними досліджень, світовий ринок е-комерції зросте з $4,9 трлн. у 2015 р. до $ 8 трлн у 2020 р., особливо у секторі е-банкінгу та е-торгівлі цифровими та фізичними товарами (послугами). Ці цифри свідчать про величезний потенціал е-торгівлі в цілому у світі та в Україні зокрема.

Найбільша цінність мережі інтернет — анонімність, яка сприяла розвитку е-торгівлі до певних меж. Нині простежують тенденцію до ідентифікації учасників відносин у сфері е-торгівлі з метою захисту прав споживачів і персональних даних. Такі зміни мають підвищити рівень довіри до учасників фінансових транзакцій.

Проте розвиток Big data (наборів інформації дуже великих розмірів, що традиційними способами та підходами не можуть бути оброблені), ідентифікація споживачів має певні ризики — користувачі можуть стати ще незахищенішими від легального використання їхніх персональних та інших даних.

Зазначимо, що існують виклики у сфері е-торгівлі, зокрема:</p

  • визнання транскордонних електронних правочинів (комплексу прав і обов’язків сторін електронного правочину);
  • підтвердження наявності взаємовідносин у сфері е-торгівлі;
  • кіберзлочини;
  • шахрайства;
  • порушення захисту персональних та інших даних (збереження даних для маркетингових цілей без попередження споживачів, надмірні строки зберігання даних провайдерами, надмірна чи недостатня ідентифікація осіб);
  • мультиканальність;
  • неналежна імплементація електронних послуг (у тому числі довірчих).
Вказані виклики спричинені, зокрема, суттєвими бар’єрами у розвитку е-торгівлі, до найбільших з яких можна віднести такі:
  • недосконале національне законодавство сфери е-комерції;
  • монополія великих онлайн-рітейлерів і торговельних мереж;
  • недовіра споживачів до е-торгівлі;
  • ризиковане інвестування у сферу е-торгівлі у зв’язку з недостатнім правовим забезпеченням, економічною та політичною нестабільністю у країні тощо.

Важливий напрям економічного розвитку України — сфера електронної торгівлі — потребує державного стимулювання. Це також дозволить отримати додаткові надходження до Державного бюджету України. Заходи стимулювання сфери е-торгівлі мають охоплювати комплексне нормативно-правове, організаційне та технологічне регулювання, а саме:

  • діяльність провайдерів телекомунікаційних послуг;
  • забезпечення, надання і реалізацію електронних (у тому числі довірчих) послуг;
  • правила укладення електронних правочинів із системою запобіжників юридичного характеру, в тому числі отримання доказів укладення правочину (чеки), розрахунку за спожиті товари чи послуги;
  • можливість транскордонності е-сервісів;
  • захист прав споживачів;
  • система електронного оподаткування.

Інституційне, нормативно-правове, організаційне та технологічне регулювання можна забезпечити такими способами (варіантами) з урахуванням моделей регулювання е-комерції, зокрема європейської. Можливі кілька сценаріїв розвитку е-торгівлі:

  1. Залишити без змін чинну політику у сфері е-торгівлі в Україні.
  2. Надати функцію формування та реалізації державної політики у сфері е-торгівлі Міністерству економічного розвитку та торгівлі.
  3. Створити під егідою Прем’єр-міністра спільно з Національним банком України та за участі усіх зацікавлених стейкхолдерів міжвідомчу робочу групу для розробки Концепції розвитку е-торгівлі в Україні.

Оптимальним варіантом інституційного забезпечення розвитку е-торгівлі є другий з перелічених сценаріїв — надання функції формування та реалізації державної політики у цій сфері Міністерству економічного розвитку та торгівлі.

Транскордонне співробітництво потребує глобальних механізмів регулювання е-торгівлі та розроблення нових міжнародних конвенцій із питань е-комерції та е-торгівлі. З метою гармонізації національного та міжнародного законодавства в цій сфері необхідно створити робочу групу, проінвентаризувати нормативні акти України та привести їх у відповідність до Директиви 2000/31/ЄС Європейського парламенту та Ради ЄС (Директива про електронну комерцію) від 8 червня 2000 року, з урахуванням взятих в Угоді з ЄС зобов’язань.

Авторами запропоновано також розробити Дорожню карту розвитку е-торгівлі в Україні у такому порядку:

  1. Експертний аналіз чинного законодавства України на предмет імплементації Директиви, огляд пропонованих підходів ЮНСІТРАЛ і підготовка деталізованого звіту щодо стану нормативно-правового регулювання у сфері е-торгівлі та захисту прав споживачів.
  2. Створення робочої групи зацікавлених сторін (як державних, так і громадських, бізнесу, організацій захисту прав споживачів) і покрокового плану дій із чіткими строками.
  3. Аналіз розроблених проектів нормативно-правових актів європейськими експертами (наприклад, ЕКОСОК).
  4. Адвокатування запропонованого підходу з використанням можливостей Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна-ЄС (УС ПГС).
  5. Внесення змін до законодавства (Перелік законів, до яких необхідне внесення змін, наведений у Додатку 6 дослідження).
  6. Інформаційна кампанія на підтримку Дорожньої карти.

Завантажити дослідження.


Цей аналітичний документ підготовлено під егідою Української сторони Платформи громадянського суспільства Україна–ЄС за сприяння проекту «Громадська синергія», що фінансується Європейським Союзом та Міжнародним фондом «Відродження».

Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю авторського колективу і не обов’язково відображає точку зору Європейського Союзу та Міжнародного фонду «Відродження».